Поселення
Нова Надія
Нова Надія - осередок тепла посеред стародавніх льодовиків Бореалісу. Будівництво розпочалося ще наприкінці 2025 року, а наразі це індустріальне містечко, статус котрого був ухваленим 12 квітня 2026.

Центром життя та надії на подальше життя для місцевих мешканців являєтсья величний Генератор, від якого розходяться дороги, пов'язані з тепломагістралями до кожної будівлі. Наразі основною спеціалізацією Нової Надії є ливарна промисловість. Вона зосереджена в окремому кластері, котрий складається з теплиці де вирощується бамбук для палива, складу з вантажним краном та ливарного цеху (технічно там автопічка). Найпершою будівлею міста є Міський склад №1, де всю важку роботу виконують големи. На честь мідних трудяг поряд зведено монумент. Ще в промисловому районі є залізничний вокзал, який звели поперед колій, тому там поки що тихо.
У віддаленні на пагорбі виріс житловий район, облюбований багатшою частиною населення, котра мешкає в комфортабельних будинках із власними котельнями. Місцем загального харчування і балачок є кухня, а поряд теплиця з пшеницею. Однак врожаї нерідко псує цвіль, тому новонадійцям не звикати обідати супами з опилок. Ммм, гаряча клітковина!
Координація і керування міського життя відбуваєтсья в стінах ратуші, на перший поверх котрої не шкодували найціннішого дерева, каменю та позолоти (а для клерків на останньому поверсі працює теплий душ з крапаючих труб. Зате безкоштовно!). Площу перед ратушою прикрашає монумент, присвячений першим дослідникам, шахтарям архітекторам і будівельникам міста. Ще тут можна знайти Міський склад №2 з гаражом гаста, котрий балдіє від купи снігу навколо.
Ельфр
Ельфр - як каже назва, село ельфів, утім це слово за словами засновника також означає "річка" зі старонордської, а поряд справді є річка. Статус поселення отримано 7 березня 2026, а з 23 квітня розрісся до села та продовжує розвиватися.

Село ховається в тіні дубів і якби не стовпи диму, його було непросто відшукати. Принаймні в перші місяці, зараз-то над лісом здіймається вітряк. Архітектура будинків грунтується на використанні природніх ресурсів, зокрема деревини та моху, втім оброблений камінь також увагою не обходиться, а ще тут існує один унікальний будинок, розташований не просто під землею, а посеред аметистової жеоди.


В Ельфрі наразі аграрна ідилія - тут розводять корів снігової та коричневогрибної порід, курей і овечок а також вирощують пшеницю й трохи всілякої городини. Млин меле зерно на пекельні борошна, з котрих у пекарні випікають хліб і тортики.


Центром громадського життя виступає таверна "Кіптявий дракон", де відвідувачів зустрічає шкура того самого дракона. Цей дракон, як і таверна, є частиною історії засновника, котрий превозмогав складнощі мандрівки до Енду і хоч вона не принесла бажаного, натомість він виніс звідти враження, котрими поділився у книзі. Якщо мандрівників застала ніч, то на другому поверсі таверни можна зняти кімнату.


Знайти ельфів непросто, але якщо вже знайшли, то не пошкодуйте часу аби прогулятися в тіні дубів, послухати історію в таверні за кухлем місцевого пива та постояти на мосту через річку
Тиша Сакури
Тиша Сакури - село на острові у західній частині Емберісу, неподалік від Багрянівки та Великого Древа. Початково острів був звичайним шматком піску і скель, але стараннями засновників, перетворився на мальовничий сад, сповнений тиші в тіні сакур. Статус села це поселення отримало 28 лютого 2026, після кількох тижнів розбудови.

Впізнати острів легко по насадженим уздовж берега сакурам. Місцеві мешканці полюбляють рожевий колір, а це означає, що в Тиші Сакури рожеве усе - і хатини, і вулиці, і ферма, і вівці, і навіть щасливий гаст. Єдиний не рожевий колір тут - сірі дахи будівель. Прогодовуються мешканці з власної ферми, почитують книжки в невеликій книгарні та мандрують морями, вертаючись додому на світло маяка.


Чудове місце для неспішної прогулянки та насолоджування цвітом сакур. Утім будьте обачними під час відвідування, якщо у вас гостра алергія на рожеві відтінки

Брікс
Брікс - містечко, чия архітектура заснована на властивостях звичайної цегли бути водночас міцною та естетичною (власне "брікс", це bricks - цегла англійською, а не той союз південних країн, про який хтось можливо подумав). Статус отримав 22 січня 2026, був збудований у доволі короткі терміни - всього за три дні.

Розташований на узбережжі рівнинної річки, Брікс відразу з причалу зустрічає простими вуличками, котрі, як і стримана архітектура будівель, демонструють несхильність місцевих мешканців до зайвих прикрас. Трудове життя вирує між роботою на фермі худоби та справами у двох крамницях, але основа містечка, це дослідницька діяльність Енду. Дослідники мають власну базу, де готуються до нових вилазок, а накопичені знання зберігаються у міській бібліотеці.


Зважаючи на спеціалізацію, бріксівці бріксчани мешканці Бріксу не прагнуть розширяти містечко, бо їм не до того. Іншими словами, Давід побудував його виключно щоб отримати право будувати ферму досвіду в Енді. Такі справи...

Багрянівка
Багрянівка - село на острові із лісом, котрий до вирубування вражав багрянцем крон, за яку поселенці на чолі зі Спектром і дали таку назву. Статус села був отриманий 13 січня 2026, втім перші будівлі були закладені ще в грудні 2025-го.

Мандрівники зможуть потрапити на острів по одному з кількох мостів, підвищена кількість яких викликає подив у мешканців материка. На головній площі дзюркотить фонтан зі статуєю, обабіч універсальна будівля сільського голови, де він живе працює та складує, а напроти - основний склад. Для селян є три різні хатини. Економіка тримається на фермі худоби, бджільніцтві й копанні метро, ресурсами з котрого Спектр завалює всіх бажаючих. Багрянівці одні з перших флораріумців полюбили літати на щасливих гастів, для яких тут цілий гараж.

Кумедний факт - Багрянівка може похвалитися найменш довгоживучою будівлею в історії Флораріуму - це була таверна, яка розподобалася голові та була знесена, а на її місце наразі сільський склад.




